«Священна двійця». Мученики Адріан та Наталія

8 вересня - день пам’яті мучеників Адріана і Наталії, покровителів християнського подружжя

Святі сповідники імені Христового, мученики Адріан і Наталія, звершили свій подвиг на самому початку IV ст., коли до торжества істинної віри залишалися лічені роки. За часів правління імператора Максиміана вийшов указ, що закликав громадян повідомляти владі про місцезнаходження християн і приводити їх на судилище.
Незабаром були взяті під варту 23 християнина, які переховувалися в печері неподалік м. Нікомидії в Віфінській провінції (північна частина півострова Мала Азія). Після довгих тортур їх привели в судову палату для запису імен і протоколювання відповідей на запитання судді. Начальником палати був Адріан. За рік до цього він одружився з Наталією, яка була таємною християнкою. Бачачи непохитну мужність християн і їхню стійкість у вірі, Адріан запитав: «Якої нагороди очікуєте ви від свого Бога за муки?». Мученики відповіли: «Такої нагороди, якої ми не можемо описати, а розум твій не може осягнути». Надихнувшись почутим, він сам сповідав себе християнином і наказав писарям внести його до списків християн. Про це донесли імператору. Здивований правитель порадив молодому сповідникові (Адріану тоді було 28 років) виправитися і принести жертву ідолам. «Невже і ти збожеволів і хочеш загинути?» — запитав Максиміан. На це Адріан відповів, що, навпаки, він «навернувся до здорового розуму». Коли про те, що сталося, дізналася Наталія, то одразу ж прийшла відвідати блаженного чоловіка, який перебував у в’язниці. Там вона стала укріплювати чоловіка перед майбутніми випробуваннями, кажучи: «Блаженний ти, пане мій, що увірував у Христа, ти відшукав великий скарб. Все земне — прах і тлін. Богові ж потрібні лише віра й добрі справи». Минув якийсь період, і Адріана відпустили, щоб повідомити рідним про час майбутньої страти. Коли сповідник прийшов додому, то Наталія не захотіла його впускати, вважаючи, що він відрікся від Христа і тому опинився на волі. Адріан переконав дружину, що він тут зовсім з іншого приводу, і був прийнятий з радістю.

Під час мук імператор знову запропонував сповідникові одуматися і принести жертву язичницьким богам. «Нехай твої боги скажуть, — сказав Адріан, — яке благодіяння вони мені обіцяють, і тоді я поклонюся їм, а якщо вони не можуть говорити, то навіщо я буду їм кланятися?» Наталія була поруч з чоловіком і зміцнювала його в подвигу. Перед стратою вона попросила Адріана помолитися в Царстві Небесному про те, щоб її не змусили вийти заміж за язичника. Коли ковадло для роздроблення кісток християн було готове, то Наталія умовляла чоловіка йти на муки одним з перших, щоб той не завагався, бачачи муки інших сповідників. Вона сама допомагала йому покласти руки і ноги на ковадло. Після страти тіла святих мучеників хотіли спалити, але знялася буря і загасила вогонь у печі, й деякі кати загинули від блискавки.

Свята Наталія взяла руку Адріана з собою і зберігала її як велику святиню. Невдовзі один з полководців просив імператора дозволу одружитися з нею. Сповідниця зникла у м. Візантій, де в сонному видінні їй явився святий Адріан і повідомив про її близьку кончину. Безкровна мучениця, виснажена попередніми стражданнями, незабаром відійшла до Бога. Мощі святого Адріана перебувають у Римі в храмі його імені, а мощі святої Наталії — в Міланському соборі святого Лаврентія. Святих мучеників Адріана та Наталію шанують на Русі як покровителів християнського шлюбу.