"Гомер кіно" (Олександр Довженко)

"І стоїть Україна перед нашим духовним зором у вогні, як неопалима купина..."

О.Довженко

  Кінорежисер, сценарист, заслужений діяч мистецтв України, володар премії ім. О. Довженка 2009 року за видатний внесок у розвиток українського кіномистецтва Павло Фаринюк сказав:

   "Робити кіно і не бути поетом у душі неможливо. Довженко дав прекрасний приклад не лише нам, а й усьому світу, як треба любити свою землю, свій народ"... 

   Оглядаючи творчий доробок геніального майстра, великого романтика й поета, щоразу неодмінно навертаєшся до думки: де ж витоки того світу краси і гармонії, що таким чистим світлом, мудрим і невмирущим, постає зі сторінок його творів?
Що ж саме могло запасти в душу і підкорити серця цивілізованого світу, коли роботи митця визнавалися неперевершеними? Висновки можуть бути надзвичайно простими. Та й підказку на них дає сам О.Довженко. Віддана й щира любов до своєї землі, своєї батьківщини, свого роду й народу, добре, чуйне, мудре ставлення до всього живого — ось ті орієнтири, що виводять на правильну відповідь, пояснюючи невмирущість і одвічну магію його творчості.

  При зверненні до безсмертної творчості митця переконуємося у цьому постійно. І ще О.Довженко — великий гуманіст, який не мислив себе без людей, своєї діяльності на благо народу без органічного свого єднання з ними, а через них — з самим життям. «Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм», — так говорив про себе  Олександр Петрович Довженко, помиляючись по суті, можливо, вперше в житті. Історія розсудила по-своєму: належить він тепер вічності, як невід’ємна частка могутньої світової культури, як світосяйний геній українського народу.