Великий сонцепоклонник

Глибоким зором і пером тонким

Він слугував народові своєму,

Боліючи душею разом з ним.

Життя і кров, а не сюжет і тему

Він залишив на білих сторінках —

І слів його не обернуть на прах.

Максим Рильський

  Сьогодні виповнюється 150 років від дня народження Михайла Коцюбинського - видатного українського письменника-класика української літератури, громадського діяча.

В українську  літературу ввійшов як майстер психологічної прози. Вже його ранні оповідання «Харитя», «Ялинка» (1891), «Маленький грішник» (1893) відзначалися тонким психологізмом, мальовничістю, експресивністю та художнім лаконізмом. У ці ж роки звертається до традиційної для укр. літератури сел. тематики. Публікує повість «На віру» (1891), оповідання «П’ятизлотник» (1892), «Ціпов’яз» (1893), де порушує соціальні та морально-етичні проблеми, вони знайшли своє продовження в оповіданнях «Для загального добра» (1896), «Дорогою ціною» (1901) та ін.
Найулюбленішим його жанром була соціально-психологічна новела. Від кін. 1890-х рр. написав низку творів, позначених глибоким реалізмом у зображенні соціального життя: «В путах шайтана» (1899), «По-людському» (1900), «Лялечка» (1901), «У грішний світ», «Під мінаретами» (1904) та ін. У наступний період своєї творчості, що збігся з подіями революції 1905—1907, написав, зокрема, новели: «Сміх», «Він іде» (1906), «Невідомий», «Persona grata» (1907), «В дорозі» (1907), «Intermezzo» (1908) та повість «Fata morgana» (1903—10). У ліричних творах стверджував нерозривність долі справжнього митця із людською долею («Intermezzo», «В дорозі», «Дебют»).

Вершинами досконалості його особливого художнього стилю критики вважають «Fata morgana», «Що записано в книгу життя» (1910), «Тіні забутих предків» (1911). У своїх останніх новелах («Хвала життю», «На острові», «Цвіт яблуні») доповнив свій характерний стиль елементами неоромантизму.

У різні роки написав чимало публіцистичних та літературно-критичних праць.

Окремі його твори екранізовано та інсценізовано, перекладено мовами багатьох народів світу. На його честь у Вінниці (1927) і Чернігові (1934) створено музеї (див. Коцюбинського Михайла літературно-меморіальні музеї), споруджено пам'ятники. У Вінниці встановлено літературну премію ім. М.Коцюбинського, якій 1992 надано статус всеукраїнської.