Легенда про Різдвяну ялинку

«Без ялинки немає Різдва»

Раз у різдвяну ніч жалілася ялиця іншим деревам: 
– Багато століть минуло вже від часу, як на хресті з мого дерева розп’яли лихі люди Господа, а я й досі не можу ніяк переболіти цього, що саме з мого дерева витесали ті злюки хреста. Згадка про це захмарює мені найясніші дні. І я стала зовсім понура, чорна задума обхопила мене. Вже не раз чула я, як люди говорили: « Ялинник такий понурий і страшний!»

Легенда про сніг і зиму

    Це було так давно. В той час коли землю висвітлювало чисте безхмарне сонце. І дощ лише іноді опускав свої холодні сутінки. На землі панувала любов і спокій. У той час жив на землі прекрасний принц на ім'я Сніг. Його очі були небесного кольору, а срібні волосся принца спадало на плечі. Його замок був витканий зі світла. А в саду росли ніжні як дотик вітру троянди. Одного разу молодий принц пішов у ліс, що б помилуватися ранковою зорею. Він присів під деревом і заплющив очі, прислухаючись до пташині трелі. Раптом його спокій перервала прекрасна пісня. Голос звучав як тисячі дзвіночків зливаються в один чарівний звук.

Введення в храм Пресвятої Богородиці

Празник, який розповідає про дитинство Пресвятої Богоматері, — це празник Введення в храм. Святкуємо його 4 грудня. Празник має назву «Вхід у храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії» та відкриває нам  деякі таємниці  дитячих років Пречистої Діви Марії, Її виховання у святині та Її приготування до найвищої гідності — бути Матір’ю Божого Сина.

ІСТОРІЯ ПРАЗНИКА

Цей празник заснований на традиціях Церкви й на апокрифічних книгах. Із цих джерел дізнаємося, що батьки Пречистої Діви Марії, будучи бездітними, дали обіцянку в разі народження в них дитини віддати її на службу Богу в Єрусалимський храм.

Початок Різдвяного посту

"Не жертви хочу, а милости..." 

     28 листопада розпочинається Різдвяний піст, який  випереджає собою свято Різдва Христового і називається також «Пилипівкою», бо починається після 27 листопада - дня пам'яті апостола Пилипа. 

Різдвяний піст є прекрасним часом для кожного з нас, щоб ми як християни, ті, які прагнуть жити згідно з навчанням Господа нашого Ісуса Христа, могли глибше заглянути в своє серце. Заглянути, аби очистити його від бруду гріха і пороків, відчинити двері нашої душі, щоб Бог міг заново поселитись і мешкати в нас. Піст дає можливість усвідомити, що невпинно маємо потребу в очищенні і що при розсіяності життя завжди треба прагнути постом і милостинею викорінювати гріх, який примножується тлінністю тіла та нечистотою бажань.

8 листопада – Святого Дмитрія великомученика

“Прийдіть усі вірні, зійшовшися, похвалімо Христового борця і мужнього світоча Дмитрія” 

Сьогодні, 8 листопада Церква вшановує честь одного з найвидатніших святих - Святого Дмитрія Солунського Мироточця. Хто ж він - Святий Дмитрій? У грецькому місті Солуні в третьому столітті жив воєвода (губернатор). Він і його дружина ісповідували Віру Христову, яку за того часу жорстоко переслідували погани, Господь Бог обдарував їх одним сином, якого при Св. Хрещенні назвали Димитрієм і дали йому зразкове християнське виховання. По смерти своїх батьків, вирісши на поважну людину, був він покликаний римським іператором Максиміліяном на становище намісника міста Солуня. 

Осінні прикмети

В Е Р Е С Е Н Ь

Вересень — рум’янець року.

Садок у вересні, що кожух у січні.
Вересень студений, але ситий.
Як вереснів, то й дощик сіє.
У вересні одна ягода, і та — гірка горобина.
Серпень страву готує, а вересень її до столу подає.
У доброго хазяїна восени й соломина не пропаде.
Вересневий час — сім погід у нас.
Багато жолуддя — на холодну зиму і врожайне літо.

Україна відзначає День Захисника

Сьогодні, 14 жовтня, всі українці відзначають героїчне національне свято - День Захисника України. З 1999 року свято Покрови відзначається як День українського козацтва. Крім того святкується день УПА, бо вважається, що Українську повстанську армію було створено на Покрову у 1942 році. Цього року гаслом Дня захисника України стане «Сила нескорених».

Згідно з Указом Президента України № 806/2014 від 14-го жовтня 2014-го року в Україні, з метою вшанування мужності і героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій та перемог українського народу, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві і на підтримку ініціативи громадськості, встановлено нове свято — «День захисника України», яке тепер відзначається щорічно 14-го жовтня, в день одного з великих православних свят запорізьких козаків — «Козацька Покрова» («Покров Пресвятої Богородиці»).

Цим же Указом визнається таким, що втратив чинність попередній Указ Президента України від 23-го лютого 1999-го №202 (про відзначення 23 лютого Дня захисника Вітчизни).

З 2015 року День захисника України є державним святом і неробочим днем.

З Інтернету

Покрова Пресвятої Богородиці та День українського козацтва

Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду — льодом, а дівчат — шлюбним вінцем.

Покрова — християнське свято, шановане у православному світі й зокрема в Україні, Це свято пов’язане з ім’ям святого Андрія. Коли місту загрожувала сарацинська навала, святий Андрій під час молитви побачив у небі Пресвяту Діву Марію, яка розкрила над християнами свій омофор (покров). Таке заступництво Богородиці додало сил візантійцям, і вони дали достойну відсіч чужинцям.

В Україні свято Покрови набуло широкої популярності. Божа Матір Покрова вважалася покровителькою запорозьких козаків. Головним храмом на Січі був Покровський, і престольне (храмове) свято відзначали відповідно 14 жовтня. 

"Свято скромних, але достойних людей"

Професія вчителя- від Бога , усі інші - від учителя!

Лише той Учитель, хто живе так, як навчає.
Г. Сковорода

Учитель - це не той, хто допомагає тобі закінчити школу, а той, хто допомагає тобі почати власне життя.
С. Вакарчук

Учителю наш! На життєвій дорозі

Хай щастя завжди супроводжує Вас, 

Хай радість чекає уже на порозі, 

Хай всі починання у добрий лиш час. 

В день вчителя ми вам вклоняємось низько, 

І щире спасибі ми кажемо вам, 

Душею ви з нами, ви поряд, ви близько, 

Знання ви і серце даруєте нам!

14 серпня – Медовий Спaс, Маковія.

Ось і літо відлітає,
Першим медом пригощає,
Радість хай не відпускає,
Стіл урочистий накриває!
Хай несе благословення
Перший Спас, Медовий Спас,
І відмінним настроєм
Нагородить нехай вас!

Низку серпневих Спасів відкриє Медовий, він же Маковий, або Спас на воді. Це свято відзначається 14 серпня. У храмах заведено освячувати мед нового збору, свіжий мак, квіти й плоди нового врожаю. На цей день припадає й початок Успенського посту, який триватиме до 27 серпня.

Перший Спас: історія свята

За церковним календарем цей день називається Походження Чесних Древ Живoтвоpящого Хреста Господнього. Згідно з переказами, колись в Константинополі бушyвала стpaшна епiдeмія. І нібито саме в цей день з храму Святої Софії винесли частинку хреста, на якому був рoзn’ятuй Ісус, щоб нею освятити воду в водоймах. І саме після цього епiдемiя в місті закінчилася.

У цей день освячують воду в річках і джерелах, яка після цього вважається священною. Саме тому Медовий Спас ще називають Мокрим. Назва Спaс пов’язана і з Ісусом Христом — Спаcителем.

Традиція свята Медового Спаса

На Медовий Спас у храмах заведено освячувати мед нового збору, свіжий мак, квіти і плоди нового врожаю. Також у це свято печуть пряники та іншу випічку з медом і маком, пісні млинці.

У храмах у цей день освячують ще й воду, яка після цього нібито набуває цiлющих властивостей, захищаючи від хвoроб й приcтріту.

На Перший Спас заведено ходити до церкви й молитися. Вважається, що в цей день відпускаються всі жіночі гpiхи.

Що святять у церкві на Медовий Спас:

У цей день в храмі заведено святити мак, букети з польових квітів, мед або стільники, воду.

Букети з трав та квітів, зібрані для освячення в церкві, називають “маковійчиками”.

Що не можна робити на Маковія:

– влаштовувати гучних гулянок;

– голосно розмовляти;

– займатися прибиранням будинку;

– братися за важку роботу;

– сваpитися й лaятися;

– бажати комусь зла, адже воно може повернутися до вас;

– оскільки на цей день припадає початок посту, існують й заборони щодо їжі: можна вживати тільки неварену рослинну їжу – сирі фрукти і овочі, сухофрукти, горіхи, мед, хліб.

Трійця. Зелені свята

Трійця, Тройця - це церковне свято, яке відзначають у 8 неділю після Пасхи. Через те, що це свято припадає на 50-й день після Пасхи, церква називає його ще П’ятидесятницею. Увібравши в себе багато рис іудейської П’ятидесятниці, християнська Трійця приєднала й національні риси тих свят, з традиціями яких вона частково злилася. Так, в українців Трійця злилася із Зеленими Святами.

Зелені Свята перш за все - це свято перемагаючої весни на порозі літа, коли природа ніби святкує з людиною своє відродження.

Увага!!!! Зміни!!!!Програма зовнішнього незалежного оцінювання з української мови і літератури 2020 року

"Дайте мені музей, і я заповню його" (Пабло Пікассо)

Там, за вікном нуртує сьогодення,
А тут, де тиша ніби вкопана стоїть,
По-своєму святкові і буденні
"Законсервовані" миттєвості століть.
Щоб ми могли своє вчорашнє знати.
Мов книгу знань, щоб погортали час,
Довірливо очима експонатів
Минуле наше дивиться на нас...

18 травня музейні працівники всього світу відзначають своє професійне свято.

Міжнародний день музеїв з’явився в календарі в 1977 році, коли на черговому засіданні ICOM (International Council of Museums - Міжнародна рада музеїв) була прийнята пропозиція  про встановлення цього свята. І з 1978 року цей день відзначається щорічно більш ніж у 150 країнах.

За словами Жака Перо, президента ICOM, «музеї повинні зайняти місце в серці суспільства і бути відкритими громадськості. Розвиток наших установ залежить у великій мірі від допомоги громадськості, і ми повинні запропонувати їй можливість підтримати наші цілі і взяти участь в нашій роботі. Таким чином, необхідно, щоб музеї та суспільство працювали разом, в дусі творчості та інновацій ».

Прийнято вважати, що через музеї суспільство висловлює своє ставлення до історико-культурної спадщини, і з цим важко не погодитись. Збираючи і зберігаючи пам’ятки матеріальної і духовної культури, вони ведуть велику науково-освітню та освітньо-виховну роботу.

 Ознайомтеся з музеями Львова та програмою заходів до Міжнародного дня музеїв у нашому місті.

З Інтернету

Легенда про вишиванку

        Ми, українці, з гордістю носимо вишиту сорочку. Українська вишиванка є найкращим та найдорогоціннішим подарунком чи сувеніром вже протягом дуже тривалого часу. Та чи знаємо ми про історію хрестиків на цьому вишитті?

        Був час, як почав на землі люд вимирати. Від якої хвороби, того ніxтo не знав. Отак іде чоловік і враз упаде, зчорніє, запіниться і вмре.

Втікали люди з сіл у ліси. Та слідом за ними гналася хвороба. Не жалувала ні молодих, ні старих. Находив такий час, що вже й хоронити вмерлих нема кому...

А жила собі в селі над Дністром бідна вдова Марія. Забрала пошесть у неї чоловіка й п'ятеро дітей. Лише наймолодша Івaнкa ще здорова. Пантрує мaтіp за донечкою, як за скарбом найдорожчим. 

Але не вберегла... Почала сохнути Івaнкa, їсти не хоче, а тільки п’є, блідне, тане на очах. А ще просить мaтінкy: 

— Врятуй, мамо, я не хочу помирати! 

І так ті оченята благають, що бідна жінка місця собі не знаходить. 

Звідки з'явилися вишиванки

Колись давним-давно серед мальовничої природи жили чоловік та жінка. Усе було б добре, та діток у них не було. Нарешті, через багато років у хаті з’явилося двоє дівчаток: одна білявенька з русявим волоссячком, а друга — чорнявенька з волоссям чорним, як смола.

Збігали роки. Виросли дівчата справжніми красунями, були серцем добрі, усім допомагали, батьків радували та шанували. Припали до вподоби двом юнакам за свою вроду, удачу і працьовитість. Ніщо не віщувало біди, але горе прийшло несподівано. Оселився серед цієї краси страшний Змій. Якось пролітав він над долиною, де дівчата вибілювали на сонці полотно, побачив їх і вирішив узяти у полон. Перетворившись на чудового метелика, він сів на травичку, а потім, перелітаючи з квітки на квітку, з кущика на кущик, усе далі й далі заманював дівчат. Опинилися сестри у непролазних хащах, де ані звір не проходить, ані пташка не пролітає. Метелика враз не стало. Усе почорніло, закрутилося, заревіло. Перед ними став страшний Змій. Схопив дівчат і поніс у своє царство. Плачуть дівчата, а він регоче, реве, жалю їм завдає. Бо не любить слуга злого духу, щоб щастя ходило між людьми, щоб добро панувало.

Плачуть дівчата і кидають по одній волосині чорного і русявого волосся. Можливо, за цими волосинами їх знайдуть юнаки і вони повернуться додому. І сталося диво-дивне: добрий лісовий дух оживив їх і перетворив на чорні й червоні ниточки. Прилетів Змій у своє царство, замкнув на важкі залізні замки полонянок і ліг відпочивати.

Тим часом юнаки дізналися, що дівчат украв змій і вирушили в дорогу їх рятувати та з неволі визволяти. Довго йшли вони полями, лісами. Раптом побачили у траві чорні та червоні ниточки. Здогадались вони, що це дівчата їм слід залишили. Почали змотувати вони нитки у клубочки та так і підійшли до Змієвого палацу.

Викликали Змія на бій. Він вилетів розлючений, страшний, із ніздрів вогонь палає. Не було у хлопців зброї, лише ниточки схрестили. І сталося диво: вони перетворились на міцні мечі, що відразу відрубали по дві голови. Розправилися відважні юнаки зі Змієм, упав палац — і лише купка попелу залишилася від нього. Визволили хлопці полонянок й віддали їм решту чорних і червоних ниток. Цими нитками хрестиками вишили дівчата чудо-сорочки. З вдячністю одягли їх юнаки. Ще кращими і сильнішими стали. А дівчата всім рідним теж повишивали сорочки. Бо на візерунках вишиванок були добрі обереги від усього злого, подаровані добрим лісовим духом дівчатам-полонянкам. Відтоді, кажуть старі люди, повелось вишивання. І де у хаті є вишиванки, там рід живе добре і щасливо.

Народна легенда про матір

В одному домі лежав хворий хлопчик, так, що ніякої надії на життя не було. І всі над ним плакали: батько, мати і дві сестрички. Плакали, бо хлопчик умре.

Коли звечоріло, одна сестричка вийшла надвір. Бачить, стоїть у дворі хтось у чорному.

Вона не бачить хто та й питаєє:

- Хто в нашому дворі стоїть?

А воно й каже:

- Я Смерть. Я цієї ночі маю із цього дому взяти одну душу.

А дівчинка каже Смерті:

- Йой, я тебе прошу, не бери братика, бери мене.

- Тоді йди до хати, попрощайся з усіма своїми рідними, та прийдеш, і я візьму тебе.

Вона зайшла до хати, нікому нічого не сказала та тихенько-тихенько лягла спати.

Виходить друга сестричка. І та бачить, що хтось у чорному стоїть. І та питає:

- Хто там стоїть у нашому дворі?

- Я, Смерть. Я цієї ночі маю із цього дому взяти одну душу.

А вона просить:

- Йой, я тебе прошу, не бери мого братчика, бери мене.

- Добре, візьму. Іди до хати, попрощайся з усіма рідними, і я тебе візьму, а братика залишу.

Притча про маму

Молода Мати тільки вступила на шлях материнства. Тримаючи малюка на руках і посміхаючись, вона задумалась: "Як довго триватиме це щастя?" А Янгол промовив до неї: "Шлях материнства довгий і важкий. І ти постарієш, перш ніж досягнеш кінця його.Но, знай, кінець буде краще, ніж початок ". Але, молода Мати була щаслива, і вона не могла припустити, що може бути що-небудь краще, ніж ці роки. Вона грала зі своїми дітьми і по дорозі збирала для них квіти, і купала їх у потоках чистих вод; і сонце їм радісно світило, і молода Мати кричала: "Ніщо не може бути більш прекрасним, ніж цей щасливий час!" І коли настала ніч , і почалася буря, і темна дорога стала не видно, а діти тремтіли від страху і холоду, Мати обняла їх, притиснула близько до серця і вкрила своїм покривалом ... І діти сказали: "Мамо, ми не боїмося, тому що ти - поруч і нічого страшного статися не може ". 

Легенда про матір

Колись дуже давно, на узбережжі Чорного моря жили люди. Вони орали землю, випасали худобу, рибалили. Восени, коли закінчувались польові роботи, люди виходили на берег моря і влаштовували веселі свята, ігри, які закінчувалися пусканням стріл щастя. Дивитися на ці ігри виходив сам цар морських глибин Нептун, надзвичайно страшний і сердитий володар морської стихії.

- Хоч як люди хваляться своєю силою, а мене бояться. Ніхто не пускає стріл в мій бік.

Та одного разу вийшли до вогнища три юнаки і пустили в бік Нептуна три стріли.

- Я вас поховаю у морській безодні, - заревів Нептун.

Народні прикмети на Юрія

Зозуля закує до Юрія — худоба буде хворіти.
Зозуля закує до Юрія — тяжкий неврожайний рік.
До святого Юрія є паші і у дурня.
На Юрія чисті роси — чекай пшениці і проса.
Будь здоровий, як Юр’єва роса.
Як на Юрая дощ — для худоби урожайний рік.

6 травня - День Весняного Юрія

Християни дуже поважають Святого великомученика Георгія (Юрія) і віддають йому шану 6 травня (23 квітня ст. ст.) у день, коли він був страчений у місті Нікомідії за наказом імператора Діоклетіана у 304 році.

У «Житії Святих» святителя Димитрія Ростовського розповідається про Георгія (Юрія), що він був сином багатих і благочестивих батьків із Кападокії*. Його батька стратили за те, що він був християнином. Залишившись вдовою і піклуючись про безпеку маленького Георгія, мати переїхала жити в Палестину. Походила вона з багатої і знатної родини, і саме в Палестині знаходились її родові маєтки.

Невідомі легенди Львова

Кажуть, Львів, або як його ще називають Лемберг, своєю атмосферою нагадує Прагу, Відень або Краків. Це місто, в якому кожна вуличка, кожен камінчик зберігає свою легенду. А його величне ім’я розповідає про насичену історію міста. 

Легенда стародавнього Лемберга 

Відповідно до старих літописах, Львів заснував і назвав на честь свого сина Льва Даниловича князь Данило Галицький. Однак львів’яни люблять розповідати іншу романтичну легенду про походження свого міста. Давним-давно на місці майбутнього Львова, у високих гір тулилися маленькі села. Гори покривали великі ліси, де селяни могли успішно ховатися від набігів ворогів. Але одного разу відвернулася від них удача – стали пропадати люди. З’ясувалося, що їх краде цар звірів – лев. Він підстерігає тих, хто насмілюється поодинці ходити по лісі, ударом могутньої лапи глушить і з’їдає у своїй печері. Паніка охопила всі села в окрузі.

Одного разу в корчмі з’явився хоробрий лицар, який пообіцяв убити хижака. Він попросив скувати йому меч і лати такої міцності, щоб жодна сила не змогла зламати або зігнути їх. День і ніч безперервно працювали сільські ковалі, але марно. Здавалося, що зла доля невідворотня. Про цю біду дізнався якийсь мандрівник, який заблукав і зайшов підкріпитися в корчму біля кузні. Він сказав, що знає, як перемогти звіра. Нехай всі юні дівчата вколють голками мізинець і крапнуть по дві-три краплі крові до загального чану, куди потрібно буде занурити зброю і лати. Селянки так і зробили. І левові ікла й пазурі нічого не змогли зробити з зачарованими обладунками. Тоді лицар відрубав чарівним мечем голову лютому і кровожерному леву, а потім посадив її на меч і показав людям кажучи: «Ви вільні!» З тих пір гору, де сталася ця історія, прозвали горою Лева, а місто, що виріс під горою – Львів. Була ця історія насправді, чи це просто вигадки люду достеменно невідомо. А те що Львів місто яке зачаровує всякого, хто бодай раз побував тут, не відворотній факт. Вулички, бруківка, Ратуша, кнайпи, кав’ярні – це все створює певну, притаманну лише Львову, атмосферу.

Казка про Львів

Львів - незвичайне місто. Навіть оповитий дощем, кожного гостя він манить чимось незбагненним, що ховається у його древніх мурах. Блукаючи старими львівськими вулицями, мимоволі поринаєш у світ їх кам’яних легенд. Недарма Львів ще називають містом легенд – ледь не кожен будинок у ньому має свою таємницю. Виникає нестримне бажання повернутися сюди знову, у це загадкове місто левів…

Легенди про конвалію

У зеленому гайку,

Між травою на горбку, 

Там конвалії в цвіту 

Славлять весну золоту

Є чимало легенд, оповідей і міфів про конвалію. В одних йдеться про те, що виросла ця квітка зі сліз Діви Марії, яка оплакувала розп'ятого Христа. В інших – що вона з'явилася завдяки Єві, яка зронила сльози через вигнання з Едему. У деяких місцях запевняють, що м'який аромат конвалієвих дзвіночків виманює солов'я і веде його до нареченої. В інших, що конвалії – це сріблястий щасливий сміх русалки Мавки, розкиданий перлинами в лісі. Утім, будь-яка легенда про квітку конвалію оповідає про чистоту душі, помислів, справедливості, любові і вірності.

 На Україні існує така легенда: конвалія виростає там, куди впадуть сльози дівчини, яка чекає свого судженого чи брата з далекого бойового походу. У лісі стояв козацький загін, який прийняв нерівний бій з ворогом-супостатом. Козакам довелося на деякий час відступити. Раптом серце дівчини відчуло, що її брата-козака вбито. Вона помчала через село у лісову гущавину і таки знайшла свого брата. Проте він уже стік кров’ю і назавжди закрив очі. Дівчина плакала над ним гіркими сльозами… Навколо все буяло, співали птахи. Але травнева краса природи не стала для дівчини милою, не змогла втішити її, заспокоїти.

Невдовзі повернулися козаки, з почестями поховали свого побратима. А на землі, яка була зрошена сльозами сестри, проросли конвалії. Відтоді щоранку в травні з їх білих квітів-дзвіночків капають сльози-росинки. Вони, як і сестра, також плачуть за полеглим козаком.

Сльози Конвалії ( легенда)

* * *

В королівстві невідомому, в місті незнайомому, жила собі дівчина. І була вона вроди невимовної, доброти невичерпної, лагідності незміренної. А ще мала вона неземний голосочок, мов срібний дзвіночок. Звали красуню Конвалія. Всі, кому хоч раз довелося її побачити, закохувалися в неї до безтями. Всі, кому доводилось хоч раз почути її спів, пам’ятали його довіку. Всі, кому вона хоч раз допомогла, ладні були повернути їй сторицею. Всі, хто хоч раз почув від неї лагідне слово, були зігріті ним на все життя. Всі її любили. Всі її оберігали. Всі її жаліли.

Великодні легенди

Великдень називається так тому, що в той час, коли жив Христос, сонце світило так яскраво і дні стояли такі довгі, що теперішніх днів треба сім зложити докупи, щоби був один тодішній, — такий був день великий. У давнину, за часів Христа, було, як зійде сонце в неділю вранці, то зайде аж наступної суботи ввечері.

А коли вороги розп'яли Христа, то дні поменшали і стали такі, як зараз. Тепер тільки царські ворота в церкві на свято Великодня стоять навстіж сім днів. Ось чому цей день і називається великим.

Великодній рушник - оберіг!

Свято українське Великоднє 

Вишию на білім полотні, 

Все візьму для цього і сьогодні 

Розкажу на нім про світлі дні!

Завтра Великдень!!! Традиційно українці вирушать до церкви освячувати Великодні кошики. Але дуже важливо не забути прикрасити кошик свічкою і рушником. Перша символізує божественне світло, який кожен з нас несе в собі, і дарує світу. А другий – багатство ниток, сплетених розумом і любов’ю.

Взагалі нитка – це символ нескінченності, вічності життя. Тому в давнину полотно для рушників ніколи не різали, щоб цю нескінченність не втратити. А рвали, використовуючи для цього гострий камінь. До речі, саме на освяченому пасхальному рушнику прийнято подавати паску.

В ідеалі рушник повинна вишити господиня будинку. Адже саме тоді він буде нести в собі потрібне тепло і енергетику. Але якщо ви зробити цього не встигли, запам’ятайте кілька порад, щоб купити правильний великодній рушник.

По-перше, він повинен бути зроблений з натуральних тканин. Звичайно, це має бути домоткане полотно, але підійде і льон, і бавовна.

По-друге, великодній рушник повинен бути вишитий хрестиком. Навіть якщо це машинна вишивка. Головне, щоб малюнок не був набивний.

По-третє, даний рушник тематичний, він повинен нести святковий сенс – радість Воскресіння. Тому на ньому обов’язково повинні бути вишиті букви “ХВ” або слова повністю – “Христос Воскрес”. А на малюнку зображені паска, свічки і писанки.

Малюнок не повинен розташовуватися по центру, адже вважається, що це – місце Бога. І займати він повинен не більше чверті полотна.

Здавна кольорами для рушника вважалися червоний і чорний, але зараз на вишивку додають ще зелений і золотий. І ось чому.

Страсна п’ятниця

Страсна, або ж Велика п’ятниця — остання п’ятниця великого посту, кінець страсного тижня, яка присвячена поминанню смерті і страждань Ісуса Христа.

Сьогодні не правиться Служба Божа, є лише Вечірня з винесенням Плащаниці. Віруючі приступають до Св. Плащаниці і побожно її цілують. Божий гріб прикрашають квітами і лампадками, за ним ставлять хрест без Розп'яття з полотном.

Народні повір'я в Страсну п'ятницю

- Якщо витерпіти спрагу в Страсну п’ятницю, то жоден напій не принесе шкоди цілий рік.
- Буханець хліба, спечений у Страсну п’ятницю, зцілює від усіх хвороб та ніколи не запліснявіє.
- За старих часів жоден з ковалів не мав права кувати цвяхи в Страсну п’ятницю – на згадку про те, для чого були використані цвяхи і молоток у цей день багато століть тому.
- Якщо перевозити бджіл у будь-який день, крім Страсної п’ятниці, – вони неодмінно повиздихають.
- У цю п’ятницю в жодному разі не можна проколювати землю залізом: того, хто це зробить, спіткає біда.
- Якщо випрану білизну вивісити для просушування в Страсну п’ятницю, на ній з’являться плями крові.

Чистий четвер

Нехай четвер очистить ваше серце,

Нехай омиє тіло і думки,

Як із відра вода - на вас проллється

Благословення Боже на віки!

У четвер останнього перед Великоднем тижня, який називається “Чистим четвергом”, необхідно ретельно вимитись. А ще краще – вимитися до сходу Сонця "незайманою" джерельною водою, а у воду покласти дві писанки. 

Чистий четвер потрібно проводити в чистоті. Саме тому, починаючи ще з півночі й до сходу сонця треба встигнути скупатися. Адже вода в цей день навіть у звичайному крані вважається магічною та цілющою. Таким чином, очищається і душа, і тіло. Змивається весь негатив, накопичений за весь попередній рік.

У воду бажано класти срібло. Найкраще, якщо це буде срібний хрест. Через його брак потрібно класти будь-який інший срібний виріб, який є в оселі. Ось чому в народі кажуть, що потрібно купатися «в сріблі». І дітей варто купати так само. Із давніх-давен вважається, що срібло - найкращий захисник від нечистої сили.

Після обмивання потрібно сходити до церкви, очистити свої помисли від усього гріховного, причаститися. Прийшовши з храму додому, перш за все приступіть до наведення порядку в оселі. Саме прибирання будинку має бути на першому плані. А потім уже можете пекти паски та фарбувати яйця. У народі побутує повір'я: якщо в будинку в цей день буде брудно, то весь рік домочадці проведуть у сварках. І їх супроводжуватиме невдача.

Народне повір'я говорить, що брудну воду не варто виливати в межах будинку. Її варто виливати в тому місці, де нічого не росте, наприклад, на камені або дорозі. Крім цього, не варто залишати замоченою білизну або брудний посуд.

З Інтернету

Символіка Великоднього кошика

Паска – символ Воскресіння та Небесного Царства. Це хліб вічного життя, символ Агнця Божого, який був розп’ятий за наші гріхи на хресті. Як пише апостол Павло, що наша паска – це Христос, який був принесений у жертву. 

Сир і масло. Молочні страви, а особливо молоко є першотвором, продуктом, який не є створений людиною, а подарований людям природою. Як мама годує свою дитину, так сир та масло є символами ніжності та жертовності Бога. Ми повинні прагнути Божої благодаті, як немовля прагне маминого молока. 

Яйця, писанки і крашанки. Яйце – це один із символів Великодня, який символізує нове життя і відродження. Основний колір крашанок – червоний, він символізує пролиту за людей кров воскреслого Спасителя і радість життя. 

Шинка або ковбаса. Освячення м’ясних страв сягає коренями ще до старозавітної Пасхи: на це свято споживали жертовне ягня. Ягня – це прообраз Ісуса Христа, який своєю жертвою відкупив наші гріхи та врятував від влади смерті. Євангеліст Іван називає Ісуса Христа Агнцем Божим, який бере на себе гріхи світу. 

Хрін – це міцне коріння, це те коріння, яке може дати людині віра у Воскресіння Господа Ісуса Христа. 

Сіль — символ повноти та достатку. У Біблії сіль символізує спосіб зв’язку між Богом і його народом. Під час нагірної проповіді Ісус називає учнів “сіллю землі”. Сіль – це той продукт, який навіть у малій кількості додає смаку іншим продуктам.
Свічка. Запалена свічка є символом молитви і віри. І зовсім не важливо, купиш ти велику дорогу свічку чи маленька, головне  поставити її з вірою та смиренням. 

Отже, нехай радість Христового Воскресіння буде звеличена нашою молитвою, розумінням символіки та значення освячених Господніх дарів. 

Символіка української писанки

Про традиції розписування яєць навесні складено багато легенд.

Ці традиції сягають у глибоку давнину часів дохристиянства. Одна з таких легенд, розказана Іваном Сомишем у 1926 році, розповідає ось про що.

Настала сувора зима. Але деякі птахи ще не встигли полетіти на південь, тому багато з них загинуло на лютому морозі. Люди, які поважали птахів, як Божих створінь, шо приносять весну і тепло після холодної зими, забрали всіх їх додому, відігріли й утримували в домівках упродовж цілої зими. Згодом сонечко почало пригрівати сильніше, наближалася весна. Птахи вилетіли з людських домівок і полетіти вдалину. Але згодом повернулися й усім принесли писанки і весну. З того часу і почали люди розмальовувати писанки.

Чистий або Страсний тиждень

Споконвіку Великдень вважається чи не найбільшим святом. Якраз на цей час припадає поворот сонця на літо, а це означало пробудження всього живого, воскресіння природи, перемогу життя над смертю, правди над облудою. 

 Чистим називали цей тиждень в давнину, бо протягом нього очищали вогнем та водою хату, господарство, рід, а пізніше – село. Все і всі мали очиститися перед Великим днем від усякої нечисті, лихих сил. Хата мала бути очищена, вимазана-вибілена, всі лавки, столи, начиння – випарені, вимиті; білизна випрана до останньої ганчірки.

Іде свято із Вербою - згине лихо із бідою!!!

Сьогодні усі християни святкують Вербну неділю

 За євангельським переданням, коли Ісус Христос воскресив з мертвих Лазаря, люди, які бачили це, повірили, що він дійсно Син Божий. Коли Ісус в’їжджав на віслюкові до Єрусалима, то люди, вшановуючи його, встеляли дорогу своїм одягом, а також вітали пальмовим гіллям.

В Україні таким деревом стала верба, тому в народі це свято називають Вербною неділею, святкують її за тиждень до Великодня, а весь тиждень називають вербним.

Це цікаво!!!

- Вербою б'ють, щоб здорові, веселі та багаті були; дітей, щоб сильні були, добре росли та сприйняли життєву силу весни;

- Вербу кладуть після свячення за образи, щоб охороняла хату від лихих сил;

- Вербу садять на городі, коли принесуть з церкви на щастя молоді: коли верба прийметься — дівчина вийде заміж, а хлопець одружиться;

- Вербою на Юра виганяють худобу в поле, вперше на пасовисько, злегка торкаючись нею худоби, щоб здорова була, плідна, щоб у тілі була;

- Вербою в давнину відводили грозові тучі — кивали свяченою вербою в бік хмар і відводили громи та град;

- Вербу кидали в пожежу, чим зменшували, за їх віруванням, велику руїнницьку силу вогню;

- Вербові котики, свячені, кидали в кашу, їли ту кашу в повній вірі, що через ті котики-базьки передасться людям сила весняної енергії на цілий рік;

- З освяченою вербою, після повернення з церкви, обходили господарі бджільники, щоб бджоли роїлись; обходили обори та стайні й кошари, щоб худібка була здорова, плідна, щоб корови давали багато молока;

- Ковтали котики ще по дорозі з церкви, щоб не було лихоманки, щоб горло не боліло;

- Обсаджували криниці вербами, щоб забезпечити воду від лихих сил, щоб вода була „пригожа та здорова";

- Обсаджували копанки-калабані, в яких прали своє шмаття-білизну, щоб уберегтися від хвороб, щоб вода очищалася;

- Сухою торішньою свяченою вербою розпалювали піч під великодні паски;

У багатьох місцевостях клали покійникові в домовину кусник свяченої верби;

- У Лятичівському повіті, коли господар виїжджав у поле сіяти — брав 2-3 котики-базьки й запорпував серед ниви під час посіву, щоб скоро хліб проростав.

- Свячену вербу клали в домовину бабі-повитусі, щоб мала чим відганяти потерчат.

З Інтернету

7 квітня - Благовіщення

Свято Благовіщення - одне із найбільших весняних свят. Слово "Благовіщення" означає добру, радісну звістку про те, що почалось звільнення роду людського від гріха і вічної смерті. В церкві в цей день святять проскури, а господарі в Україні випускають із хлівів тварин, щоб чули весну.

Архангел Гавриїл був посланий Богом в місто Назарет до Пресвятої Діви Марії і повідомив, що Господь обрав її бути Матір'ю Божою. Ангел з'явився в будинок праведного Іосифа, коли Марія читала Священне Писання, і сказав: "Радуйся, благодатна! Господь з тобою! Благословенна ти між жонами". Далі ангел повідомив, що Марія народить сина і має назвати його Ісусом. Марія відповіла, що вона раба Господня і хай буде так, як хоче Бог.

Народні прикмети на Благовіщення

Яка погода на Благовіщення, така і на Великдень.

Якщо 7 квітня ще лежить на дахах сніг, то і на 1, і на 6 травня він у полі буде.
Який цей день - такий і кінець місяця.
Якщо на Благовіщення сонце сходить на чистім небі, то весна рання, якщо в полудень - середня, якщо ясно ввечері - пізня.
Якщо 7 квітня сонце світить до обіду, а потім ховається за хмари, кукурудза буде рання, коли ж навпаки: визирає з-за хмар тільки після обіду, то кукурудза буде пізня. Якщо ж того дня взагалі буде хмарно, негода, то кукурудза не вродить.