День Святого Валентина, як Свято кохання, існує у Західній Європі понад 16 століть. У нас же воно відоме трохи більше 10 років. Відзначають усі закохані його 14 лютого!!!
Кохання – на цілий рік
Свята кохання у наших предків починалися навесні, коли сама Природа, пробуджуючись, сприяє паруванню. Наприкінці квітня дівчата відзначали свято Рожаниць — богинь кохання, шлюбу і плодючості Лади і Лелі.
Вони мали допомогти у важливій справі віднайдення своєї половинки. Під час свята дівчата приносили жертви рослинними і молочними продуктами, які потім урочисто з'їдали на священному бенкеті. Це було суто дівоче свято.
Влітку приходили купальські дні, протягом яких влаштовувалися різноманітні обряди, що мали сприяти коханню і довготривалим стосункам. А свято Купала ставало кульмінацією дійства. Адже в його основі було вшанування Води і Сонця – богині Дани та бога світла Ора, союз яких дає життя всьому живому на землі.
Звичайно, цей день був насамперед святом Кохання. Дівчата причаровували хлопців, пускаючи на воду вінки та спостерігаючи, до якого берега вони пристануть, — туди й заміж піде. Хлопці ж стежили за ворожінням і виловлювали вінки своїх коханих.
Також для закоханих вважалося гарною прикметою, якщо вони перестрибуючи через купальське вогнище не роз’єднають рук, а особливою святістю вважалася зустріч на світанку.
Осінь вже була порою шлюбування. З Покрови 14 жовтня – теж своєрідного Дня закоханих — починали масово справляти весілля. Неодружені ж дівчата цього дня йшли до церкви і просили аби «Свята Покрівонька покрила голівоньку чи хусткою, чи ганчіркою аби не була дівкою».
А ще виконувалися певні обряди, які мали сприяти одруженню. Зокрема, дівчина відчиняла вдосвіта двері, щоб свати заходили, а потім разом з матір'ю йшла до комори і перекладала рушники, виготовлені для заручин, примовляючи: «На рушнику стати, рушником старостів пов'язати». А ще ненька виймала зі скрині сувій полотна і розстеляла його від порога до воріт, приказуючи: «Стелися, доріженько, щаслива для старостів та молодят».
Для тих же, кого Купало не благословив цього року, пошуки своєї половинки продовжувалися. Адже кінець осені і зима – це час вечорниць, знайомств, ворожіння і сподівань на щасливу долю у наступному році.
...Чи знаєте Ви, що 8 липня — український день закоханих?
Проте, давні купальські обряди перекочували в християнську релігію і непогано там прижилися. Існують вони і до сьогодні. Після Івана Купала у християн є ще один «День закоханих» — День Святих Петра та Февронії, яких вшановують 8 липня. Хоча це свято є, швидше, святом кохання у шлюбі.
Романтична історія кохання цього подружжя докладно змальована автором XVI ст. Єрмолаєм-Еразмом в «Повісті про Петра та Февронію», що була написана невдовзі після канонізації подружжя.
Там розповідається історія кохання муромського князя до селянки, які жили щасливо на межі XII та XIII ст. Померли вони в один день, заповідаючи поховати себе в одній, заздалегідь приготованій, домовині. І хоча люди декілька разів ховали їх окремо, їхні тіла щоразу чудесною силою опинялися разом.
День Святих Петра та Февронії відзначається не так романтично, як це роблять у Західній Європі 14 лютого. Цього дня в православній традиції не прийнято робити подарунки в формі сердець або проводити вечори при свічках.
Православні у цей день моляться в храмах. У своїх молитвах молоді люди просять Бога про велику любов, а представники старшого покоління — про сімейну згоду. Вважається також, що святі Петро і Февронія благословляють тих, хто укладає шлюб.
У жіночому монастирі Мурома досі зберігаються мощі «святих благовірних князів Петра і Февронії, які допомагають зміцнювати шлюб та зберігати сім'ю».
З Інтернету
Немає коментарів:
Дописати коментар