Уже скоро... В Е С Н А ))))))))))))))))))))

Легенда про весну

Я проснулась вночі,
Солов’ї чи сичі,
Щось за вікнами стиха шепоче,

Ні, то вітру порив

Свою казку творив,

Не дававши закрить мені очі.

Під покровом садів

Байку тихо гудів

Й плутав хмари в тугий візерунок,

Все що вчулось мені

У солодкім півсні

Розкажу вам. То ночі дарунок.

Десь за морем весна 

Проживала ясна

У хатині з яскравого цвіту.

В кожний прожитий час 

Розцвітала для нас

У буянні травневого квіту.

Так красуня жила

І не відала зла,

Була чиста, як сонячна злива, 

Їй одній солов’ї

Дарували пісні,

Щоб до старості жила щаслива.

Їй одній зорепад

В ніжнім співі цикад

Дарував з неба зірку чарівну.

Лиш її обіймав

Дух закоханий трав

І вітав, як свою королівну.

Та один лиходій

У своїй думі злій

Зажадав володіти весною,

Щоб для нього жила

І для нього цвіла

Неземною своєю красою.

Він послав ворогів,

Духів злючих, богів

Щоби викрасти дівчину з дому, 

Щоб її полонить

У світанкову мить

І забрати у даль невідому.

І злий дух прилетів,

Темним подихом вкрив

На світанку зелену долину,

Стих казковий мотив

Ясних сонячних див,

Усе морок теменний поглинув.

Не злякалась краса,

Що у тьмі небеса,

Лиш торкнулася духа рукою,

І загинуло зло,

Наче і не було,

Стало піснею ранку дзвінкою.

Заревів лиходій,

Та не збувся надій

Володіти такою красою.

Заплила очі лють,

У душі каламуть,

Загорівся він думкою злою.

Коли місяць ясний

В хмару лик свій сумний

Опівночі втопив на хвилину,

Звіявся ураган,

Впав густезний туман,

Чорним вороном злодій прилинув.

І красуню – весну, 

Ще зомлілу од сну,

В своє царство хотів він забрати,

Але раптом краса

У самі небеса

Світлохмаркою випливла з хати.

І раділи луги,

Ріки і береги,

І земля умивалась водою,

Життєдайним дощем.

Життєствердним дощем,

Що на землю пролився весною!