Дитячі вірші про книгу від Лесі Храпливої - Щур

Дві книжки

Зійшлися дві книжки: 

Галі та Оришки, 

Одна чиста, мов на свято, 

Друга вся пом'ята.

Бо знає Оришка, 

Що добрий друг книжка: 

Пильно лиш її читати, 

Розкаже багато.

Бо тільки Оришка 

Дочитає книжку, 

Має здавна добру звичку: 

Кладе на поличку.

Візьме книжку Галя,

(Довго отягалась!) — 

Зараз пальці всі немиті 

На книжці відбиті.

Кине книжку Галя, 

(За котом погналась) 

Впаде книжка десь під ноги, 

Позбиває роги.

Так росте Орися: 

Щодня щось навчиться. 

А що буде Галя знати? 

Можете вгадати?

Мандрувала книжечка по лісі

Мандрувала книжечка по лісі. 

Жовте листя падало до ніг. 

Вийшла білка, сіла на горісі: 

— Заходи до мене! — Дам горіх!

— Дякую! — сказала чемно книжка, — 

Певне добрий твій горіх на смак, 

Та спішу, аж заболіли ніжки, 

До дітей я поспішаю так.

Мандрувала книжечка по полі, 

Хом'ячки їй заступили путь: 

— Ти куди спішиш? Та лиш поволі! 

Пиріжки у нас у ямці ждуть!

— Дякую! — сказала чемно книжка,

— Пиріжки смачні пізніше з'їм!

А тепер спішу, аж гнуться ніжки,

Дітям радість принести усім!

Мандрувала книжка вулицями. 

Вулиці зеленим світлом: блим!

— Походи та прогуляйся з нами! 

Ти куди спішиш, та ще за чим?

Але книжка поспішала далі, 

Де з віконця, з-поза занавіс, 

Вже давненько діти виглядали, 

Щоб їм книжку хтось нову приніс.

При столі засіли в крузі діти,

Книжечку читали цілий день. 

За вікном осінній віяв вітер, 

Бився дощ об шибку: брень! — та брень!

Ведмедик і ляля

Ми читаємо завзято, 

А читання нам — це свято! 

Гарна книжка для ведмедя, 

То солодша і від меду. 

Краща книжечка для лялі, 

Як стрічки та ще й коралі.

Вже пів книжки прочитали,

Ми разом: ведмідь і ляля.

Прочитаєм за годину

Ще і другу половину,

І спитаєм в Галі нишком:

— Можна взяти другу книжку!?

Івасик і книжка

Раз дістав Івасик книжку. 

Заглядає збоку, нишком... 

— Я вже маю книжку в школі, 

Чи одної не доволі?!

Тут ось "А" — тут "Б", це знаю. 

Нум. Пічну читати скраю! 

Ось на образку палати... 

А які? Цікаво знати!

Прочитав усеньке слово, 

Друге вже почав наново... 

А пройшло щось пів годинки, 

Прочитав аж три сторінки!

Ще й не проминула днинка, 

Дочитав до обкладинки. 

Тата йде тепер просити 

Книжку ще одну купити!

Дивна мандрівка

Цікаву мандрівку відбув я ось нині: 

В човні з ескімосом, з верблюдом в пустині.

Літав поміж зорі, бував на дні моря, 

В печерах, де скарби, де звірі говорять.

Водив характерник мене на могили, 

Де лицарі славні по битві спочили.

В гранітному замку вбив лютого змія; 

Прекрасна царівна на волі радіє!

На острові дивнім малі дробенята 

Мене попросили в них князем остатись.

А далі?...— Ти дармо "Що далі" — питаєш! 

Це книжку читав я! читай, то узнаєш!

Євшан - зілля *

У таборі посеред трав, 

Новацтву в час дозвілля 

Раз братчик казку розказав:

— Євшан, чарівне зілля

Росте в степу, не знати, де.

Та хто його добуде,

Далекий Рідний Край знайде

І виб'ється у люди.

Почалась школа. Наш Михась, 

Що тільки вчитись стане, 

То думає він раз-у-раз:

— О, зілля те євшану

Знайду, хоч під землею я!

Лишив відкриту книжку,

У світ пішов одного дня

Шукать євшану нишком.

Питав в сови, у пугача, 

У вовка і в лисиці, 

В куни, у дятла-стукача... 

Аж каже ведмедиця:

— Лиш труду ти не пожалій!

Іди полями, гаєм,

Аж де в хатині чародій 

Великий проживає!

Знайшов Михась чарівника, 

Його послухав слова:

— Є; зілля, квітка є така!

— Шукаєш? То й чудово!

Тільки не йди на край землі

В невидані палати;

Вона у тебе на столі

Буде спокійно ждати.

Це українська книжка, знай!

Вона для тебе стане

У чужині за Рідний Край,

За зілля те євшану.

Михасик у хату повернувсь 

І жваво, без принуки, 

Книжки, що на столі забув, 

Схопив в обидві руки. 

Сторінки зникли перед ним, 

Картини лиш побачив: 

Із рідних ватер сизий дим

І плем'я все козаче. 

Мов розцвіла своя земля: 

Дніпро, чайки, гетьмани... 

Така вже сила там була, 

В книжках — мов чар євшану.

І розглядає день-у-день 

Михасик ці картини: 

Євшану запах, звук пісень 

Своєї України.