“Вона є феноменом українського мистецтва. Вона всією душею любила Україну, і вона змогла створити свій неповторний світ. Але він і передає дух України“
Сьогодні виповнюється 106 років від дня народження Марії Примаченко (Приймаченко) - української народної художниці, представниці «народного примітиву» («наївного мистецтва»)та лауреата Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка.
За словами самої художниці, її прізвище Приймаченко, а Примаченко є зросійщеним його варіантом. З іншого боку, в рідному селі художниці в усній мові вживали саме варіант Примаченко (примак замість приймак) та й сама Марія підписувала картини Примаченко.
Не випадково, пишучи про персональну виставку в Музеї народного декоративного мистецтва, вживаю «Примаченко» замість звичного «Приймаченко». Майстриня на початку свої роботи підписувала саме «Примаченко», а потім коротко «М. П.». Її невістка Катерина Вождаєнко–Примаченко колись дуже обурювалася на журналістів за викривлення її прізвища. Ми не Приймаченки, а Примаченки. Ні до кого не ходили у прийми. Прима — значить «перший». Нікуди звідси не подінемося і не злетимо. Краще бути першим на власному городі, аніж товктися по приймальнях», — наголошувала родичка.
У творах Примаченко дуже високий рівень умовності, художниця вирізняється багатою творчою уявою, тому одна з найважливіших рис її творчості — фантастичність, при очевидному лаконізмі художніх сюжетів... Сильна творча індивідуальність, самостійне художнє мислення дозволили Примаченко у зображення чи то свійських тварин, чи то птахів, чи то диких екзотичних і вигаданих звірів — левів, слонів, носорогів, єдинорогів, жирафів — привносити вигадку і розкутість. Тому в її творчості і з’являлися казкові тварини, розфарбовані у фантастичні барви...
"Марія Примаченко настільки ж важлива для України , як Руссо для Франції.Але ні в Києві, ні на її батьківщині до сих пір нема музею художниці."
Немає коментарів:
Дописати коментар