Як закінчував — а це дуже тяжка робота,
— казав дітям і дружині: «Пишіть самі.
Я більше не можу. Не хочу, не буду!».
Минав місяць — сідав за новий,
бо жити без того не міг і тепер не можу.
Роман Іваничук
У суботу на 88-му році життя помер український письменник та громадський діяч, Герой України Роман Іваничук.
Поховають письменника на Личаківському кладовищі у Львові.
Постать Романа Іваничука в українській літературі надзвичайно вагома. Він автор більше 20 історичних романів, багатьох збірок новел та оповідань, належить до тих письменників, які змінили духовну атмосферу в Україні:
збірка новел «Прут несе кригу» (др. 1958);
збірка новел «Не рубайте ясенів» (1961);
збірка новел «Під склепінням храму» (1961);
роман «Край битого шляху» (1962);
збірка новел «Тополина заметіль» (1965);
роман «Мальви» (написаний 1965—1967; друк. 1968); виданий вдруге під назвою «Яничари»;
збірка новел «Дім на горі» (1969);
збірка новел «Сиві ночі» (1975);
повість «Місто» (написаний 1972—1975; др. 1977);
роман «Черлене вино» (написаний 1974—1976; др. 1977);
роман «Манускрипт з вулиці Руської» (написаний 1976—1978; др. 1979);
збірка новел «На перевалі» (1980);
роман «Вода з каменю» (написаний 1978—1981; др. 1982);
роман «Четвертий вимір» (написаний 1980—1984; др. 1984);
повість «Сьоме небо» (1985);
роман «Шрами на скалі» (напичаний 1984—1986 др. 1987);
роман «Журавлиний крик» (написаний 1968; др. 1988);
роман «Бо війна війною» (др. 1989);
роман «Орда» (др. 1992);
«Вогненні стовпи» (2006);
«Хресна проща» (2011);
«Торговиця» (2012)
2013 року його роман "Торговиця", присвячений місту Коломия, брав участь у конкурсі Книга року ВВС.
Роман Іваничук - один з організаторів Товариства української мови ім. Т. Шевченка, Народного Руху України, член Спілки письменників України (з 1960), депутат Верховної Ради України І-го скликання (1990–94). Заслужений працівник культури України.
Царство Небесне! Спочивайте з миром, Романе Івановичу! Дякуємо за Ваші твори, за Ваш патріотизм, за Вашу любов до України!
Немає коментарів:
Дописати коментар