І, як сновиддя золоте,
Мені тоді снується
Про те, що плаче і сміється…
Наказ: «Вперед!» – Я знов ховаю
Окопну лірику свою.
І в повен зріст – до того краю,
Де знову бути нам в бою.
Олесь Гончар. Якщо лишуся живим, розповім про вас…
Пророчими як ніколи стають сьогодні слова великого українського письменника: «Якщо здобудемося на всенаціональну єдність, нас не здолає ніхто!».
З квітня 2015 року виповнюється 98 років з дня народження одного із корифеїв української літератури, видатного українського письменника, літературного критика, громадського діяча Олеся Терентійовича Гончара.
Олесь Гончар – унікальна особистість в українській культурі, на його творчості виросло чимало поколінь патріотів, які сьогодні продовжують творити добро на нашій землі.
Мудрий, болісно чутливий до морально-духовних деформацій людини, Олесь Гончар поривався вірити і переконувати своїх читачів у тому, що будемо жити в «мудрій злагоді з природою», відчуватимемо і знатимемо «поезію людських взаємин».
Олесь Терентійович Гончар був першим лауреатом премії імені Тараса Шевченка (1962 рік), академіком НАН України, одним із фундаторів Українського фонду культури, а у період з 1959 по 1971 роки очолював Спілку письменників України.
Класикою української літератури стали відомі усьому світу твори Олеся Гончара «Прапороносці», «Тронка», «Собор», «Берег Любові», «Твоя зоря» та ін.
Іменем Олеся Гончара названі вулиці міст та сіл України, його ім’я носять державні навчальні заклади та бібліотечні установи, засновано 4 державні академічні стипендії та премії імені Олеся Гончара.
О. Гончар - совість суспільства, людина яка обрала тернистий шлях служіння народу і до кінця чесно пройшла його.
Немає коментарів:
Дописати коментар