День «дякую»

Найбільш ввічливим днем у році є 11 січня, адже саме в цей день у всьому світі за ініціативою ООН та ЮНЕСКО відзначається Міжнародний день «дякую» (International Thank You Day).

Цього дня бажано подякувати усім близьким та рідним, тим, хто є поруч із вами та тим, хто вам небайдужий. Психологи кажуть, що слово «дякую» — дійсно чарівне і здатне творити дива.

Слова вдячності здатні змінити наше життя на краще, бо вони налаштовують на позитив та покращують взаємовідносини. Проте ці слова не радять вимовляти, коли людина знаходиться у роздратованому стані.

На замітку

За народною мораллю, невдячність — то невихованість, черствість. Ці риси завжди осуджують. Існує навіть сталий зворот “чорна невдячність”, який означає “зло замість вдячності за зроблене добро”.

Вважається, що дякування — одна з тих дій у житті людини, котру можна виконати лише за допомогою мови, спеціально витворених для цього висловів. Найуживанішими формами подяки є ДЯКУЮ та СПАСИБІ, які незрідка мають при собі слова, що посилюють вираження вдячності: щиро, сердечно, красно і т. ін.

Щодо походження цих слів, то більшість мовознавців сходяться в думці, що слово «спасибі» походить від слів Спаси Біг. А от українське «дякую» має більш складне походження.

Філологи твердять, що це ніщо інше, як запозичення з польської мови — де вимовляється, як«дзенькую». А от поляки своє подячне слово перейняли від німців. Отже німецьке «данке», запевняють словесники, — німецького походження. Це слово у різних варіантах є спільним для багатьох східнослов'янських мов.

Народним етикетом передбачено відповіді на подяку. Їхній вибір залежить від того, за що дякуємо: коли за їстівне, тоді — на здоров’я, або їжте на здоров’я, коли за якусь річ із одягу — носи (зноси), носіть (зносіть) здоровий (-а, -і). Вельми поширені відповіді на подяку - прошу та будь ласка.

За умов піднесеної тотальності спілкування, в офіційних ситуаціях слова подяки можуть уживатися із дієсловом дозвольте: дозвольте подякувати вам за... Таке стилістичне забарвлення мають й інші конструкції. Приміром: “Прийміть мою найсердечнішу подяку за Ваше щире співчуття” (Михайло Коцюбинський), “Щира дяка Вам від нас обох за надіслані книжки” (Леся Українка). У згаданих висловах яскраво виявляється функція ввічливості, й тому використання їх належить до обов’язкових етикетних настанов, пише журнал-дайджест “Урок Української”.

І ще. Українське спасибі ВЕЛИКИМ не буває — це калька з російського "большое спасибо". Уже неодноразово наголошували на цьому українські видання, але знову й знову лунає: “Велике, дуже велике спасибі вам...”


З Інтернету