22 листопада у День вшанування пам’яті жертв геноциду – Голодомору 1932-33 років в Україні у Національному музеї-меморіалі жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» презентували повість емігранта українського походження Кузьми Каздоби «Заметений шлях», що повертає читачів в далекі 30-ті роки XX століття.
Хто розповів світові про українських хліборобів, винищених геноцидом та запроторених в час колективізації за межі України? Відповідь на це та інші питання можна було довідатися на зустрічі із упорядниками першого факсимільного видання в Україні книжки «спогадів про хресну дорогу розкуркулених» - заступником голови Товариства наукових викладів ім. Петра Могили Богданом Горбовим та директором Музею історії НУ «Львівська Політехніка» Анною Кос.
Автор повісті – уродженець хутора Новий Ставок біля села Гарбузинка на Миколаївщині - змальовує події, пережиті та вистраждані ним самим, його родиною і сотнями тисяч українських селян-хліборобів, майно й обійстя в роки колективізації було конфісковано. Їх же самих насильно депортували з рідних місць на Північ, на лісозаготівлі та спецпоселення – «селища мук і смерті».
«Олександр Солженицин вважав, що про страхітливі репресії супроти українського селянства світ не дізнається, бо селяни – неписьменні і спогадів про своє життя не залишають. Та Кузьмі Каздобі було призначено вижити щоб саме написати спогади про пережите й почуте, подавши безліч достовірних даних, уривків з листів від рідних тощо», - наголошує Анна Кос.
Немає коментарів:
Дописати коментар