те слово призабуте.
З мужицьких серць добув його,
зі струн сільської пути...
… І віднайшовся той, хто допоміг нести хреста, хто дав спраглим напитися. Першою краплею для них стало слово Шашкевича. А крапля та перетвориться у струмок, ріку Дністер, а першу книжку назвали «Русалка Дністрова…»
У літопис національного відродження у західних землях України середини ХІХ ст. золотими літерами вписане ім'я видатного письменника і громадсько-культурного діяча, славного сина Галицької землі о. Маркіяна Шашкевича (6 листопада 1811 р. – 7 червня 1843 р.), організатора і керівника літературного гуртка "Руська трійця".
У літературі визначився М. Шашкевич як поет-новатор, творам якого притаманні
чітко виражені національні мотиви, любов до рідного краю, м'які, ніжні ліричні
тони, нескладна символіка («Слово до чтителей руського язика",
„Підлисся", „Руська мати нас родила", „Відкинь той камінь",
„Туга , „Туга за милою , „Лиха доля , „Безрідний", „Думка", „Син
любимому отцю", „Побратимові"). Перлиною ліричної поезії стала його „Веснівка".
Серед інших творів поета - балади („Погоня"), перші в українській
літературі сонети („До...", „Сумрак вечірній"). До ряду історичних творів належать стаття «Русини», вірші
„Згадка", „Болеслав Кривоустий під Галичем, 1139", „0
Наливайку", „Хмельницького обступлення Львова", „Споминайте, браття
милі". Та особливо вславився він як
співавтор, співупорядник і видавець альманаху „Русалка Дністрова"
М. Шашкевич був одним із перших перекладачів українською мовою „Слова о полку
Ігоревім", автором перекладів із сербської, чеської, польської, грецької,
латинської, німецької мов.
Пронесімо через все своє життя
ім'я людини, яку по праву можна назвати Генієм Галичини.
Немає коментарів:
Дописати коментар