Колись дуже давно в одній багатій родині народилася дівчина. Вона була така гарна і ніжна, що не можна було не милуватися нею. Коли ж вона підросла, до неї почали свататися гарні хлопці. Але дівчина всім відмовляла. Батькові набридло вибачатися перед багатими і шляхетними женихами. Він вирішив сам вибрати для неї чоловіка. Вибрав і примусив її вийти за нього заміж.
Це був холодний і злий чоловік, від погляду якого в’янули квіти. А тим часом його дружина-красуня покохала молодшого брата свого чоловіка — щирого і гарного парубка. І юнак теж покохав її. Він грав їй на сопілці прекрасних пісень. Коли їхні погляди зустрічались – навіть птахи замовкали. Старший брат це помітив, дуже розгнівався на молодшого брата, а молоду дружину пообіцяв замкнути в темному підземеллі.
Але парубок і красуня не злякались злого старшого брата. Кохання підказало, що їм робити. І вони втекли в гори, на квітучі полонини. Старший брат кинувся навздогін. Закохані сховалися в заростях. Вони дивилися одне на одного палкими поглядами, що дівчина розтанула і стала сльозою-краплиною, а хлопець — теплим вітром. Але злому старшому братові цього було замало. Він закутав краплину в снігову кригу, щоб розлучити її з вітром навіки.
Але не так сталося, як гадалося. Щовесни теплий вітер прилітає до своєї коханої і допомагає теплим подихом пробити холодну міць, і вона з’являється на світ ніжною і гарною квіткою — підсніжником. Біла тендітна квіточка з пониклою вниз голівкою у вічному смутку за своїм коханням, проте нескорена, вірна і сильна в своєму коханні.
Немає коментарів:
Дописати коментар