субота, 4 грудня 2021 р.

Введення в храм Пресвятої Богородиці

Празник, який розповідає про дитинство Пресвятої Богоматері, — це празник Введення в храм. Святкуємо його 4 грудня. Празник має назву «Вхід у храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії» та відкриває нам деякі таємниці дитячих років Пречистої Діви Марії, Її виховання у святині та Її приготування до найвищої гідності— бути Матір’ю Божого Сина.

ІСТОРІЯ ПРАЗНИКА

 Цей празник заснований на традиціях Церкви й на апокрифічних книгах. Із цих джерел дізнаємося, що батьки Пречистої Діви Марії, будучи бездітними, дали обіцянку в разі народження в них дитини віддати її на службу Богу в Єрусалимський храм. Господь Бог вислухав їхні молитви і дав їм доньку. Коли Їй виповнилося три роки, батьки привели Її до храму і віддали в руки первосвященика Захарія, батька св. Івана Предтечі. Тут Пресвята Богородиця перебувала тривалий час аж до заручин зі св. Йосифом. 


УКРАЇНСЬКІ НАРОДНІ ТРАДИЦІЇ, ПОВ’ЯЗАНІ ЗІ СВЯТОМ Сусіди стримуються заходити на Введення зранку до чужої хати, щоб потім не було нарікання, що то вони принесли нещастя: «Коли ввійде (першим) молодий, гарний, здоровий чоловік, а до того ж — із грошима, то це добра ворожба: весь рік у хаті будуть усі здорові і будуть гроші вестися. Коли ж увійде старий, хворий, особливо стара баба, або коли хтось прийде чогось зичити, — то це злий знак» (Ів. Франко «Народився Календар» в Етн. Зб. НТШ, V, 205). Ворожили з різних прикмет, який буде новий господарський рік. Наприклад, скільки на «Введення» води, стільки на Юрія трави; як на Введення вода, то в літі молоко.

четвер, 30 вересня 2021 р.

Легенда про бібліотекаря

Було у батька три сини. Перед смертю він подарував кожному по книзі і звелів розпорядитися подарунком, як хто захоче, а ще - посадити на могилі батька по жолудю.

Поховали батька. Як він сказав, так і зробили. Старший син продав свою книгу і купив щось потрібне для господарства. Середній проставив на видне місце, як пам'ять про батька. А молодший взяв свою книгу і пішов до людей. Куди б він не заходив, в кожній хаті давав почитати батькову книгу або читав і розповідав сам. І люди були дуже вдячні юнакові, годували його, давали притулок на ніч. А коли бували у його селі, то обов'язково відвідували могилу його батька і дякували за хорошого сина, який за допомогою розумної книги подарував їм багато розумних думок і зробив добрішими їхні серця.

Пройшов час. Жолудь старшого сина згнив і пропав, середнього сина - дав кволий росток, який пожовтів і засох. А з жолудя молодшого сина почав рости молодий дубок, який перегнав берізки і сосни, пішов угору, розкинув назустріч небу і хмарам свої могутні гілки.
Багато весен і зим спливло по річці часу. Люди забули імена синів того батька. Але мудре насіння знань з мудрої батьківської книги дало міцні ростки. Ті знання передавалися з покоління в покоління, збагачувалися новими. Давно змінилося одне покоління іншим і тільки вічнозеленим залишається той дуб.
Така легенда - це легенда про юнака-бібліотекаря, який приніс людям знання. Його справа стала безсмертною.

«Цей дивний світ – бібліотека» !!!


               Бібліотека... Тиша.. Століття...
Тут книги розумні спокійно живуть
У тихій величній світлиці,
А двері широко відкриті ведуть
До знань золотої скарбниці.


Перші бібліотеки в Київській Русі почали відкриватися при церквах і монастирях після запровадження в 988 році християнства. Найбільшою і найбагатшою у той час була бібліотека Софії Київської, заснована у 1037 році Ярославом Мудрим. У цілому в бібліотеці налічувалося до 900 томів рукописних книг!!!

Книги, які виходили з майстерень Софійського собору, стали основою інших бібліотек, зокрема величезної бібліотеки Печерського монастиря, яка з кінця ХІ ст. стала найбільшим центром культурного життя Київської Русі.


Під час монголо-татарського нашестя книги загинули у війнах і пожежах. З тих часів збереглися лічені екземпляри бібліотеки Софії. Найвідоміші: Рейнське Євангеліє (яке донька Ярослава Мудрого Анна вивезла до Франції з Києва). На цій книзі приносили присягу французькі королі, а нині дають клятву президенти Франції, Остромирове Євангеліє (1056-1057), два Ізборники 1073 та 1076 рр.., Мстиславове Євангеліє XII ст.

У Західній Україні активний бібліотечний рух починається зі створення галицько-волинського князівства (приблизно з ХІІІ ст.). При дворі князя Володимира Васильковича - книжника і філософа - існувала величезна книжкова майстерня.

З появою книгодрукування в середині XV ст. відбуваються значні зміни у всьому європейському книговиданні і, звичайно, у бібліотечній справі. Значний розвиток бібліотеки набули в XVI ст., Великі книгосховища з'явилися при школах в Острозі й у Львові. У XVII ст. організована бібліотека Київської академії. У XVIII ст. значні бібліотеки мали заможні благородні пологи, козацька старшина, єпископи, монастирі, різні школи.

У другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. в Західній Україні, яка входила на той час до складу Австро-Угорщини, діяла мережа культурно-освітніх осередків «Просвіта». Це суспільство вже в 1914 мало по всьому краю 78 філій, 2944 читальні. У 1914-му власні читальні діяли в 75% українських населених пунктів Галичини, в 1939-му мережею філій та читалень «Просвіти» було охоплено 85% західноукраїнських земель.Сьогодні в Україні налічується близько 40 тисяч бібліотек. Серед провідних - Національна бібліотека імені України В.І. Вернадського, Національна парламентська бібліотека України, Державна бібліотека України для дітей, Державна історична бібліотека України та інші.





Шановні бібліотекарі!

У цей день професійного свята наше суспільство віддає данину шани подвижникам бібліотечної справи, людям, які присвятили своє життя служінню народу, книзі, знанням.

Сьогодні важко переоцінити роль цих культурно-просвітницьких осередків у збереженні та популяризації знань, накопичених людством, їх внесок у розвиток вітчизняної освіти, збагачення духовного потенціалу суспільства.

Задовольняючи наукові і культурні потреби громадян, бібліотеки забезпечують нерозривний зв’язок минулого і сьогодення, одержання повного огляду інформації зі світового простору, сприяють піднесенню інтелектуального рівня народу.

Бажаємо Вам, шановні працівники бібліотек, а також читачам, усім, хто любить і шанує книгу, доброго здоров’я, щасливих відкриттів непрочитаних сторінок і творчих успіхів для блага Української держави.



четвер, 28 січня 2021 р.

День пам'яті Героїв Крут


І згадую чомусь я мимоволі
Великих лицарів своїх; 

Лежать вони покинутими в полі
І без хрестів могили їх.
О.Олесь

   
29 січня вшановуємо пам'ять героїв Крут. 103 роки тому молоді захисники щойно посталої Української Народної Республіки власною кров'ю вписали нову героїчну сторінку в історію українського визвольного руху.

22 січня - День Соборності України



«Богоматір-Берегиня 
береже вічний вогонь 
соборної України» 
(Зореслава Коваль) 
...І обнялися береги Одного, вічного народу...

22 січня 2021 року в Україні відзначатиметься 102-га річниця ухвалення Універсалу Директорії про Злуку Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки в єдину державу. Ця подія увійшла в історію як День Соборності України, що уособлює віковічні прагнення нашого народу до об’єднаності, цілісності та неподільності.

Контактна форма

Назва

Електронна пошта *

Повідомлення *