"Свято скромних, але достойних людей"

Професія вчителя- від Бога , усі інші - від учителя!

Лише той Учитель, хто живе так, як навчає.
Г. Сковорода

Учитель - це не той, хто допомагає тобі закінчити школу, а той, хто допомагає тобі почати власне життя.
С. Вакарчук

Учителю наш! На життєвій дорозі

Хай щастя завжди супроводжує Вас, 

Хай радість чекає уже на порозі, 

Хай всі починання у добрий лиш час. 

В день вчителя ми вам вклоняємось низько, 

І щире спасибі ми кажемо вам, 

Душею ви з нами, ви поряд, ви близько, 

Знання ви і серце даруєте нам!

14 серпня – Медовий Спaс, Маковія.

Ось і літо відлітає,
Першим медом пригощає,
Радість хай не відпускає,
Стіл урочистий накриває!
Хай несе благословення
Перший Спас, Медовий Спас,
І відмінним настроєм
Нагородить нехай вас!

Низку серпневих Спасів відкриє Медовий, він же Маковий, або Спас на воді. Це свято відзначається 14 серпня. У храмах заведено освячувати мед нового збору, свіжий мак, квіти й плоди нового врожаю. На цей день припадає й початок Успенського посту, який триватиме до 27 серпня.

Перший Спас: історія свята

За церковним календарем цей день називається Походження Чесних Древ Живoтвоpящого Хреста Господнього. Згідно з переказами, колись в Константинополі бушyвала стpaшна епiдeмія. І нібито саме в цей день з храму Святої Софії винесли частинку хреста, на якому був рoзn’ятuй Ісус, щоб нею освятити воду в водоймах. І саме після цього епiдемiя в місті закінчилася.

У цей день освячують воду в річках і джерелах, яка після цього вважається священною. Саме тому Медовий Спас ще називають Мокрим. Назва Спaс пов’язана і з Ісусом Христом — Спаcителем.

Традиція свята Медового Спаса

На Медовий Спас у храмах заведено освячувати мед нового збору, свіжий мак, квіти і плоди нового врожаю. Також у це свято печуть пряники та іншу випічку з медом і маком, пісні млинці.

У храмах у цей день освячують ще й воду, яка після цього нібито набуває цiлющих властивостей, захищаючи від хвoроб й приcтріту.

На Перший Спас заведено ходити до церкви й молитися. Вважається, що в цей день відпускаються всі жіночі гpiхи.

Що святять у церкві на Медовий Спас:

У цей день в храмі заведено святити мак, букети з польових квітів, мед або стільники, воду.

Букети з трав та квітів, зібрані для освячення в церкві, називають “маковійчиками”.

Що не можна робити на Маковія:

– влаштовувати гучних гулянок;

– голосно розмовляти;

– займатися прибиранням будинку;

– братися за важку роботу;

– сваpитися й лaятися;

– бажати комусь зла, адже воно може повернутися до вас;

– оскільки на цей день припадає початок посту, існують й заборони щодо їжі: можна вживати тільки неварену рослинну їжу – сирі фрукти і овочі, сухофрукти, горіхи, мед, хліб.

Трійця. Зелені свята

Трійця, Тройця - це церковне свято, яке відзначають у 8 неділю після Пасхи. Через те, що це свято припадає на 50-й день після Пасхи, церква називає його ще П’ятидесятницею. Увібравши в себе багато рис іудейської П’ятидесятниці, християнська Трійця приєднала й національні риси тих свят, з традиціями яких вона частково злилася. Так, в українців Трійця злилася із Зеленими Святами.

Зелені Свята перш за все - це свято перемагаючої весни на порозі літа, коли природа ніби святкує з людиною своє відродження.

Увага!!!! Зміни!!!!Програма зовнішнього незалежного оцінювання з української мови і літератури 2020 року

"Дайте мені музей, і я заповню його" (Пабло Пікассо)

Там, за вікном нуртує сьогодення,
А тут, де тиша ніби вкопана стоїть,
По-своєму святкові і буденні
"Законсервовані" миттєвості століть.
Щоб ми могли своє вчорашнє знати.
Мов книгу знань, щоб погортали час,
Довірливо очима експонатів
Минуле наше дивиться на нас...

18 травня музейні працівники всього світу відзначають своє професійне свято.

Міжнародний день музеїв з’явився в календарі в 1977 році, коли на черговому засіданні ICOM (International Council of Museums - Міжнародна рада музеїв) була прийнята пропозиція  про встановлення цього свята. І з 1978 року цей день відзначається щорічно більш ніж у 150 країнах.

За словами Жака Перо, президента ICOM, «музеї повинні зайняти місце в серці суспільства і бути відкритими громадськості. Розвиток наших установ залежить у великій мірі від допомоги громадськості, і ми повинні запропонувати їй можливість підтримати наші цілі і взяти участь в нашій роботі. Таким чином, необхідно, щоб музеї та суспільство працювали разом, в дусі творчості та інновацій ».

Прийнято вважати, що через музеї суспільство висловлює своє ставлення до історико-культурної спадщини, і з цим важко не погодитись. Збираючи і зберігаючи пам’ятки матеріальної і духовної культури, вони ведуть велику науково-освітню та освітньо-виховну роботу.

 Ознайомтеся з музеями Львова та програмою заходів до Міжнародного дня музеїв у нашому місті.

З Інтернету

Легенда про вишиванку

        Ми, українці, з гордістю носимо вишиту сорочку. Українська вишиванка є найкращим та найдорогоціннішим подарунком чи сувеніром вже протягом дуже тривалого часу. Та чи знаємо ми про історію хрестиків на цьому вишитті?

        Був час, як почав на землі люд вимирати. Від якої хвороби, того ніxтo не знав. Отак іде чоловік і враз упаде, зчорніє, запіниться і вмре.

Втікали люди з сіл у ліси. Та слідом за ними гналася хвороба. Не жалувала ні молодих, ні старих. Находив такий час, що вже й хоронити вмерлих нема кому...

А жила собі в селі над Дністром бідна вдова Марія. Забрала пошесть у неї чоловіка й п'ятеро дітей. Лише наймолодша Івaнкa ще здорова. Пантрує мaтіp за донечкою, як за скарбом найдорожчим. 

Але не вберегла... Почала сохнути Івaнкa, їсти не хоче, а тільки п’є, блідне, тане на очах. А ще просить мaтінкy: 

— Врятуй, мамо, я не хочу помирати! 

І так ті оченята благають, що бідна жінка місця собі не знаходить. 

Звідки з'явилися вишиванки

Колись давним-давно серед мальовничої природи жили чоловік та жінка. Усе було б добре, та діток у них не було. Нарешті, через багато років у хаті з’явилося двоє дівчаток: одна білявенька з русявим волоссячком, а друга — чорнявенька з волоссям чорним, як смола.

Збігали роки. Виросли дівчата справжніми красунями, були серцем добрі, усім допомагали, батьків радували та шанували. Припали до вподоби двом юнакам за свою вроду, удачу і працьовитість. Ніщо не віщувало біди, але горе прийшло несподівано. Оселився серед цієї краси страшний Змій. Якось пролітав він над долиною, де дівчата вибілювали на сонці полотно, побачив їх і вирішив узяти у полон. Перетворившись на чудового метелика, він сів на травичку, а потім, перелітаючи з квітки на квітку, з кущика на кущик, усе далі й далі заманював дівчат. Опинилися сестри у непролазних хащах, де ані звір не проходить, ані пташка не пролітає. Метелика враз не стало. Усе почорніло, закрутилося, заревіло. Перед ними став страшний Змій. Схопив дівчат і поніс у своє царство. Плачуть дівчата, а він регоче, реве, жалю їм завдає. Бо не любить слуга злого духу, щоб щастя ходило між людьми, щоб добро панувало.

Плачуть дівчата і кидають по одній волосині чорного і русявого волосся. Можливо, за цими волосинами їх знайдуть юнаки і вони повернуться додому. І сталося диво-дивне: добрий лісовий дух оживив їх і перетворив на чорні й червоні ниточки. Прилетів Змій у своє царство, замкнув на важкі залізні замки полонянок і ліг відпочивати.

Тим часом юнаки дізналися, що дівчат украв змій і вирушили в дорогу їх рятувати та з неволі визволяти. Довго йшли вони полями, лісами. Раптом побачили у траві чорні та червоні ниточки. Здогадались вони, що це дівчата їм слід залишили. Почали змотувати вони нитки у клубочки та так і підійшли до Змієвого палацу.

Викликали Змія на бій. Він вилетів розлючений, страшний, із ніздрів вогонь палає. Не було у хлопців зброї, лише ниточки схрестили. І сталося диво: вони перетворились на міцні мечі, що відразу відрубали по дві голови. Розправилися відважні юнаки зі Змієм, упав палац — і лише купка попелу залишилася від нього. Визволили хлопці полонянок й віддали їм решту чорних і червоних ниток. Цими нитками хрестиками вишили дівчата чудо-сорочки. З вдячністю одягли їх юнаки. Ще кращими і сильнішими стали. А дівчата всім рідним теж повишивали сорочки. Бо на візерунках вишиванок були добрі обереги від усього злого, подаровані добрим лісовим духом дівчатам-полонянкам. Відтоді, кажуть старі люди, повелось вишивання. І де у хаті є вишиванки, там рід живе добре і щасливо.

Народна легенда про матір

В одному домі лежав хворий хлопчик, так, що ніякої надії на життя не було. І всі над ним плакали: батько, мати і дві сестрички. Плакали, бо хлопчик умре.

Коли звечоріло, одна сестричка вийшла надвір. Бачить, стоїть у дворі хтось у чорному.

Вона не бачить хто та й питаєє:

- Хто в нашому дворі стоїть?

А воно й каже:

- Я Смерть. Я цієї ночі маю із цього дому взяти одну душу.

А дівчинка каже Смерті:

- Йой, я тебе прошу, не бери братика, бери мене.

- Тоді йди до хати, попрощайся з усіма своїми рідними, та прийдеш, і я візьму тебе.

Вона зайшла до хати, нікому нічого не сказала та тихенько-тихенько лягла спати.

Виходить друга сестричка. І та бачить, що хтось у чорному стоїть. І та питає:

- Хто там стоїть у нашому дворі?

- Я, Смерть. Я цієї ночі маю із цього дому взяти одну душу.

А вона просить:

- Йой, я тебе прошу, не бери мого братчика, бери мене.

- Добре, візьму. Іди до хати, попрощайся з усіма рідними, і я тебе візьму, а братика залишу.

Притча про маму

Молода Мати тільки вступила на шлях материнства. Тримаючи малюка на руках і посміхаючись, вона задумалась: "Як довго триватиме це щастя?" А Янгол промовив до неї: "Шлях материнства довгий і важкий. І ти постарієш, перш ніж досягнеш кінця його.Но, знай, кінець буде краще, ніж початок ". Але, молода Мати була щаслива, і вона не могла припустити, що може бути що-небудь краще, ніж ці роки. Вона грала зі своїми дітьми і по дорозі збирала для них квіти, і купала їх у потоках чистих вод; і сонце їм радісно світило, і молода Мати кричала: "Ніщо не може бути більш прекрасним, ніж цей щасливий час!" І коли настала ніч , і почалася буря, і темна дорога стала не видно, а діти тремтіли від страху і холоду, Мати обняла їх, притиснула близько до серця і вкрила своїм покривалом ... І діти сказали: "Мамо, ми не боїмося, тому що ти - поруч і нічого страшного статися не може ". 

Легенда про матір

Колись дуже давно, на узбережжі Чорного моря жили люди. Вони орали землю, випасали худобу, рибалили. Восени, коли закінчувались польові роботи, люди виходили на берег моря і влаштовували веселі свята, ігри, які закінчувалися пусканням стріл щастя. Дивитися на ці ігри виходив сам цар морських глибин Нептун, надзвичайно страшний і сердитий володар морської стихії.

- Хоч як люди хваляться своєю силою, а мене бояться. Ніхто не пускає стріл в мій бік.

Та одного разу вийшли до вогнища три юнаки і пустили в бік Нептуна три стріли.

- Я вас поховаю у морській безодні, - заревів Нептун.