Чистий четвер

Нехай четвер очистить ваше серце,

Нехай омиє тіло і думки,

Як із відра вода - на вас проллється

Благословення Боже на віки!

У четвер останнього перед Великоднем тижня, який називається “Чистим четвергом”, необхідно ретельно вимитись. А ще краще – вимитися до сходу Сонця "незайманою" джерельною водою, а у воду покласти дві писанки. 

Чистий четвер потрібно проводити в чистоті. Саме тому, починаючи ще з півночі й до сходу сонця треба встигнути скупатися. Адже вода в цей день навіть у звичайному крані вважається магічною та цілющою. Таким чином, очищається і душа, і тіло. Змивається весь негатив, накопичений за весь попередній рік.

У воду бажано класти срібло. Найкраще, якщо це буде срібний хрест. Через його брак потрібно класти будь-який інший срібний виріб, який є в оселі. Ось чому в народі кажуть, що потрібно купатися «в сріблі». І дітей варто купати так само. Із давніх-давен вважається, що срібло - найкращий захисник від нечистої сили.

Після обмивання потрібно сходити до церкви, очистити свої помисли від усього гріховного, причаститися. Прийшовши з храму додому, перш за все приступіть до наведення порядку в оселі. Саме прибирання будинку має бути на першому плані. А потім уже можете пекти паски та фарбувати яйця. У народі побутує повір'я: якщо в будинку в цей день буде брудно, то весь рік домочадці проведуть у сварках. І їх супроводжуватиме невдача.

Народне повір'я говорить, що брудну воду не варто виливати в межах будинку. Її варто виливати в тому місці, де нічого не росте, наприклад, на камені або дорозі. Крім цього, не варто залишати замоченою білизну або брудний посуд.

З Інтернету

Символіка Великоднього кошика

Паска – символ Воскресіння та Небесного Царства. Це хліб вічного життя, символ Агнця Божого, який був розп’ятий за наші гріхи на хресті. Як пише апостол Павло, що наша паска – це Христос, який був принесений у жертву. 

Сир і масло. Молочні страви, а особливо молоко є першотвором, продуктом, який не є створений людиною, а подарований людям природою. Як мама годує свою дитину, так сир та масло є символами ніжності та жертовності Бога. Ми повинні прагнути Божої благодаті, як немовля прагне маминого молока. 

Яйця, писанки і крашанки. Яйце – це один із символів Великодня, який символізує нове життя і відродження. Основний колір крашанок – червоний, він символізує пролиту за людей кров воскреслого Спасителя і радість життя. 

Шинка або ковбаса. Освячення м’ясних страв сягає коренями ще до старозавітної Пасхи: на це свято споживали жертовне ягня. Ягня – це прообраз Ісуса Христа, який своєю жертвою відкупив наші гріхи та врятував від влади смерті. Євангеліст Іван називає Ісуса Христа Агнцем Божим, який бере на себе гріхи світу. 

Хрін – це міцне коріння, це те коріння, яке може дати людині віра у Воскресіння Господа Ісуса Христа. 

Сіль — символ повноти та достатку. У Біблії сіль символізує спосіб зв’язку між Богом і його народом. Під час нагірної проповіді Ісус називає учнів “сіллю землі”. Сіль – це той продукт, який навіть у малій кількості додає смаку іншим продуктам.
Свічка. Запалена свічка є символом молитви і віри. І зовсім не важливо, купиш ти велику дорогу свічку чи маленька, головне  поставити її з вірою та смиренням. 

Отже, нехай радість Христового Воскресіння буде звеличена нашою молитвою, розумінням символіки та значення освячених Господніх дарів. 

Символіка української писанки

Про традиції розписування яєць навесні складено багато легенд.

Ці традиції сягають у глибоку давнину часів дохристиянства. Одна з таких легенд, розказана Іваном Сомишем у 1926 році, розповідає ось про що.

Настала сувора зима. Але деякі птахи ще не встигли полетіти на південь, тому багато з них загинуло на лютому морозі. Люди, які поважали птахів, як Божих створінь, шо приносять весну і тепло після холодної зими, забрали всіх їх додому, відігріли й утримували в домівках упродовж цілої зими. Згодом сонечко почало пригрівати сильніше, наближалася весна. Птахи вилетіли з людських домівок і полетіти вдалину. Але згодом повернулися й усім принесли писанки і весну. З того часу і почали люди розмальовувати писанки.

Чистий або Страсний тиждень

Споконвіку Великдень вважається чи не найбільшим святом. Якраз на цей час припадає поворот сонця на літо, а це означало пробудження всього живого, воскресіння природи, перемогу життя над смертю, правди над облудою. 

 Чистим називали цей тиждень в давнину, бо протягом нього очищали вогнем та водою хату, господарство, рід, а пізніше – село. Все і всі мали очиститися перед Великим днем від усякої нечисті, лихих сил. Хата мала бути очищена, вимазана-вибілена, всі лавки, столи, начиння – випарені, вимиті; білизна випрана до останньої ганчірки.

Іде свято із Вербою - згине лихо із бідою!!!

Сьогодні усі християни святкують Вербну неділю

 За євангельським переданням, коли Ісус Христос воскресив з мертвих Лазаря, люди, які бачили це, повірили, що він дійсно Син Божий. Коли Ісус в’їжджав на віслюкові до Єрусалима, то люди, вшановуючи його, встеляли дорогу своїм одягом, а також вітали пальмовим гіллям.

В Україні таким деревом стала верба, тому в народі це свято називають Вербною неділею, святкують її за тиждень до Великодня, а весь тиждень називають вербним.

Це цікаво!!!

- Вербою б'ють, щоб здорові, веселі та багаті були; дітей, щоб сильні були, добре росли та сприйняли життєву силу весни;

- Вербу кладуть після свячення за образи, щоб охороняла хату від лихих сил;

- Вербу садять на городі, коли принесуть з церкви на щастя молоді: коли верба прийметься — дівчина вийде заміж, а хлопець одружиться;

- Вербою на Юра виганяють худобу в поле, вперше на пасовисько, злегка торкаючись нею худоби, щоб здорова була, плідна, щоб у тілі була;

- Вербою в давнину відводили грозові тучі — кивали свяченою вербою в бік хмар і відводили громи та град;

- Вербу кидали в пожежу, чим зменшували, за їх віруванням, велику руїнницьку силу вогню;

- Вербові котики, свячені, кидали в кашу, їли ту кашу в повній вірі, що через ті котики-базьки передасться людям сила весняної енергії на цілий рік;

- З освяченою вербою, після повернення з церкви, обходили господарі бджільники, щоб бджоли роїлись; обходили обори та стайні й кошари, щоб худібка була здорова, плідна, щоб корови давали багато молока;

- Ковтали котики ще по дорозі з церкви, щоб не було лихоманки, щоб горло не боліло;

- Обсаджували криниці вербами, щоб забезпечити воду від лихих сил, щоб вода була „пригожа та здорова";

- Обсаджували копанки-калабані, в яких прали своє шмаття-білизну, щоб уберегтися від хвороб, щоб вода очищалася;

- Сухою торішньою свяченою вербою розпалювали піч під великодні паски;

У багатьох місцевостях клали покійникові в домовину кусник свяченої верби;

- У Лятичівському повіті, коли господар виїжджав у поле сіяти — брав 2-3 котики-базьки й запорпував серед ниви під час посіву, щоб скоро хліб проростав.

- Свячену вербу клали в домовину бабі-повитусі, щоб мала чим відганяти потерчат.

З Інтернету

7 квітня - Благовіщення

Свято Благовіщення - одне із найбільших весняних свят. Слово "Благовіщення" означає добру, радісну звістку про те, що почалось звільнення роду людського від гріха і вічної смерті. В церкві в цей день святять проскури, а господарі в Україні випускають із хлівів тварин, щоб чули весну.

Архангел Гавриїл був посланий Богом в місто Назарет до Пресвятої Діви Марії і повідомив, що Господь обрав її бути Матір'ю Божою. Ангел з'явився в будинок праведного Іосифа, коли Марія читала Священне Писання, і сказав: "Радуйся, благодатна! Господь з тобою! Благословенна ти між жонами". Далі ангел повідомив, що Марія народить сина і має назвати його Ісусом. Марія відповіла, що вона раба Господня і хай буде так, як хоче Бог.

Народні прикмети на Благовіщення

Яка погода на Благовіщення, така і на Великдень.

Якщо 7 квітня ще лежить на дахах сніг, то і на 1, і на 6 травня він у полі буде.
Який цей день - такий і кінець місяця.
Якщо на Благовіщення сонце сходить на чистім небі, то весна рання, якщо в полудень - середня, якщо ясно ввечері - пізня.
Якщо 7 квітня сонце світить до обіду, а потім ховається за хмари, кукурудза буде рання, коли ж навпаки: визирає з-за хмар тільки після обіду, то кукурудза буде пізня. Якщо ж того дня взагалі буде хмарно, негода, то кукурудза не вродить.

Хрестопоклінна Неділя

“У Хресті терпіння, у Хресті спасіння,

У Хресті любові наука...”

Ця неділя — середина Великого Посту. Хрестопоклінною вона називається тому, що в цей період Посту з вівтаря виноситься для поклоніння прикрашений квітами Хрест. Хрест знаходиться посеред храму до п’ятниці 4-ї седмиці Великого посту.

Святий Хрест має нам пригадати безконечну Божу любов до нас, Христові страждання задля нас і наш обов'язок мужньо нести свій хрест щоденного життя. До всіх нас кличе Ісус Христос: "Коли хто хоче йти за мною, нехай себе зречеться, візьме щодня на себе хрест свій і йде за мною... Хто не несе свого хреста і не йде слідом за мною – не може бути моїм учнем" (Лк. 9, 23 і 14, 27).

Хрестопоклінна Неділя пригадує нам сильну зброю, що її має кожний християнин у боротьбі з ворогами за своє спасіння, а тією зброєю є святий Хрест. І якраз цієї неділі Хрест виступає перед нами, як знамено сили, знамено спасіння та знамено перемоги і тріумфу.

Подібно, як ті, що відбуваючи довгу й тяжку дорогу, чуються змучені, і коли знайдуть дерево, багате на тінисте листя, трохи там відпочивають і наче відмолодившись, ідуть у дальшу путь, так і сьогодні, в часі посту й посеред прикрої дороги й подвигу, святі Отці посадили життєдайний Хрест, щоб дав нам відпочинок і прохолоду та щоб нас, утомлених, зробив мужніми й легкими до дальшого труду.

Хрестопоклінна Неділя вчить нас розуміти превелике значення святого Хреста для нас не тільки в часі посту, але і для нашого цілого життя. Ця неділя показує нам: де Хрест, там сила, там перемога, там спасіння і там запевнене Воскресіння до вічного щасливого життя.

З Інтернету

Щастя не ціль, а шлях!

Легенда про щастя

Стверджують, що щастя перебувало у золотому, щільно стуленому пуп'янку тюльпана. Ніхто не міг дістатися до нього, хоча й намагалися: хто — силою, хто — хитрощами, хто — заклинаннями. І йшли до тієї квітки і старі, і молоді, і здорові й малі. Йшли царі і жебраки з торбами, йшли багатії і злидарі. Натовп біля квітки збирався і згодом розходився ні з чим. Щастя нікому не давалося до рук.

Та ось одного разу луками, де росла квітка, йшла натомлена тяжкою працею бідна жінка і вела за руку свого маленького сина. Їй хотілося бодай подивитися на пуп'янок чарівної квітки щастя, якого вона так і не бачила за все своє життя, лише тяжко зітхала, згадуючи про нього. Жінка тихесенько, із завмиранням серця наблизилася до квітки. Раптом її хлопчик, побачивши пуп'янок чарівної квітки, дзвінко і голосно, як може лише дитина, розсміявся.

І сталося диво: тієї самої миті пуп'янок розкрився. Те, що не вдавалося зробити ні силою, ні хитрощами, зробив веселий безтурботний дитячий сміх...

Дорослому часом важко збагнути, що не все можна купити за гроші, не все можна здобути силою чи хитрощами. По-справжньому щасливою може бути тільки дитина. Лише їй так небагато для щастя треба.